Наша історія
Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4
Полтавської міської ради Полтавської області
Адреса: м. Полтава, вул. Шевченка, 19
Директори, що очолювали навчальний заклад:
19291-930 р.р. – Копкін А. А.
1930-1941 р.р. – Соколик Т.
1945-1949 р.р. – Погорелець Ф. п.
1951-1952 р.р. – Куличковський П. ф.
1969-1978 р.р. – Писаренко О. Г.
1978-1983 р.р. – Щербина Т. О.
1983-2009 р.р. – Тараненко Л. С.
2009- …… – Полтавець І. М.
Історія Полтавської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 цікава і яскрава.
Історія Полтавської загальноосвітньої школи №4 починається з 1900 року, коли статтський радник Олександр Оттович Баєр заснував на власні кошти перше в Полтавській губернії приватне напівкласне комерційне училище. В “Адресно-справочной книге Полтавской губернии за 1910 год” сказано: ”Семиклассное коммерческое училище А.О. Байера. Учреждене з 1900 р., знаходиться у веденні Міністерства фінансів. Директор і викладачі математики-статистики Александр Оттович Байер”.
Це був привілейований навчальний заклад для багатих та заможних людей. Готували для Полтавської губернії спеціалістів із торгівлі й комерційних справ середньої кваліфікації. Училище знаходиться за адресою: вулиця Новополтавська, 30. Потім на цьому місці звели спеціальну нову двоповерхову цегляну будівлю в стилі ренесанс за проектом архітектора Веселі. У цей період училище перебувало у відомстві Міністерства фінансів. Законоучителем православного віросповідання був протопоп Феодосій Гамалій, викладачем хімії та товарознавства – Віктор Андрієвський. Крім загальноосвітніх дисциплін, викладалися бухгалтерський облік, комерція, географія, політична економіка, хімія. Існувала бібліотека, якою завідувала дочка директора Валерія Олександрівна Баєр. Училище припинило своє існування після 1917 року.
З 1917 по 1919 роки будівля використовувалася для Харківської філії юридичного інституту.
У 1920-1929 роках у будинку колишнього училища знаходилася торгово-промислова школа, яку завідував син Олександра Оттовича – Олександр Олександрович Баєр. Подвір'я було комбінатом: у дворі – дитячий садок, звідки діти переходили навчатися до школи, окремо – слюсарна, деревообробна майстерня, у головному корпусі – картонажна майстерня. У школі працюють кабінети фізики, хімії, географії та математики.
У часі непу в цьому будинку, за клопотанням єврейської громади, відкрито четверту середню єврейську школу, єдину в Полтаві, (1929-1937 роки), основний контингент, який склав виховання дитячого будинку, розташований на вулиці Шолом-Алейхема. Директором працював Аким Якович Копкін. Навчання відбувалося російською мовою. Шефом був шкірний завод, де учні проходили практику. Спочатку налічувалося 300 учнів.
У 1930 році керівництво змінилося: недовгий час пропрацював Макрусін Т.І., потім Соколик С.Б. У школі навчалося 522 учні. Діяв драматичний гурток, ним керував здібний учень 9 класу Адік Рубан, який одержував консультації від художнього керівника МХАТу Володимира Івановича Немировича-Данченка. За часи Соколика С.Б. школу частково перебудовували: збільшено у довжину коридор, залу. Поступово єврейська школа скорочувалася: закрилася картонажна майстерня, дитячий садок розмістили в іншій частині.
У 1937 році навчальний заклад реорганізовано в російську середню школу №4. Тут перевели частину дітей зі школами №10 та №23. Класи були малочисельними. Перший випуск налічував 12 учнів. Поступова школа почала розвиватися. Замість 200 учнів навчалося 600. У кожному класі – 35-40 дітей.
У довоєнний період завучем працював Ізраїль Данилович Хаскілевич, вчитель російської мови Мар'яна Калманівна Семятницька, історії – Дробот І.Д., географії – Софія Яківна Халамейзер.
Особливою сторінкою в історії школи є роки Великої Вітчизняної війни. Зараз знаходилася німецька військова частина будинку, змінювалася на казарму, у кількох класах навіть влаштували стайні, у дворі стояли машини. Усе пограбовано, майно знищено. У 1943 році заклад майже спалено фашистами: стояли задимлені стіни без покрівлі, чорні провалля вікон і дверей, підлога другої поверхні провалилася на першу. Відповідальність взяли на себе жінки-вчителі: Катерина Миколаївна Резнікова, Серафима Яківна Романець, Ганна Семенівна Завадовська. Резніковий К.М. доручено завідування школою. Поступово педагоги разом із батьками учнів відбудували приміщення, незабаром відновилося навчання.
11 жовтня 1943 року школа гостинно відчинила двері. Розпочалися уроки. Зрадили діти прийшли з однією книгою або чорнильницею, частіше – ні з чим. Замість парт – табуретки, столики, лави, іноді підвіконня. Зошит складався з різного паперу – білого, сірого, списаного з одного боку. Учителі початкових класів від рук лінії зошити. У завгоспа навіть знайшовся піонерський прапор, з яким ходили на урочисті заходи. До 1-го класу брали дітей не тільки 7-8 років, а й 10-12, бо багато хто з ними під час війни в школі не навчався. До 6-7 класів ішли ті, хто за два роки окупації або працював на заводах, або чистили взуття на вулицях. Поступово навчально-виховний процес у школі налагодився. Поняття проводилися в три зміни. Кількість учнів до кінця 1943 року зросла до 900. До 1947 року (30-річчя радянської влади) третину школи відбудували, радіофікували, з'явився свій духовний оркестр. Учителями стали фронтовики: Олімпіада Сергіївна Яковлєва, Галина Олександрівна Станіславська, Олександрв Іванівна Скирта. Директором працював Погорелець Ф. П .
Зі спогадів Леоніда Фінкеля (учень військової школи, сьогодні відповідальний секретар Спілки російськомовних письменників в Ізраїлі): «У 1944 році пішов до першого класу 4-ої школи: напівзруйнована будівля. У класах високих столів та низьких лав. На перервах роздавали кусочки житнього хліба, посипаного цукром. У зошиті, зшитою мамою з газети, я написав свій перший переказ і вже був зачарований Словом».
У 1944 році проведено реформу і середня школа №4 зі змішаною стала чоловічою. З 1944 по 1954 роки школа була єдиною російською чоловічою школою в місті.
У 1946-1947 роках навчалося 1425 учнів. Організовано їдальню, що обслуговувала 500 чоловік. Це дозволило зберегти контингент учнів. Учителі успішно проводили виховну роботу, забезпечуючи високий рівень знань.
На початку 1950 року навчальний заклад знову стає змішаним.
Директором школи з 1951 року по 1952 рік був Петро Митрофанович Куличковський. Випуск 1952 року здійснив Зиновій Самойлович Гауберг.
Випуск 1954 року визнаний найкращим: із 71 випускника 12 отримали медалі.
З 1968-го по 1971-й рік у зв'язку з аварійним станом школа №4 розселена по п'яти навчальних закладах міста. Директором школи в цей період роботи Писаренко Ольга Гаврилівна, висококваліфікований методист. Виконано капітальний ремонт із реконструкцією, надбудовою третьої поверхні до добудови триповерхового корпусу (їдальня, актова та спортивна зали) за проектом, розробленим у 1969 році проектним інститутом «Укрремжилпроект». Парадний вхід із вулиці Шевченка перенесли на Комсомольську. Загальна площа будівництва склала 3134,76 кв.м. У вересні 1971 року колектив вселився в нове, упорядковане приміщення. У такому вигляді збереглася будівля до наших днів.
З 1976 року директор – Щербина Т.О.
З 1983 по 2009 рік колектив очолювала Людмила Сергіївна Тараненко. Високий дух патріотизму, відданість праці, колективізм, професіоналізм – визначальні риси керівника школи. За час роботи зроблено найголовніше: збереження пам'яті минулих років і впровадження досвіду попередників у сучасний педагогічний процес. Педагогічний колектив забезпечував високий рівень знань. У цьому періоді працюють такі таланові вчителі: Личман А.М., Гауберг М. З., Весніна В. К., Бабіна Г.Д., Горлатих Л.І., Горлова Г.П., Денисюк Л.Д., Голобородова Т.І., Сікорська А.Є., Ганзя А.Г. Їх добре пам'ятає не одне покоління випускників. У 1983 році на Фестивалі дружби в полтавській школі з'їхалися учні з Душанбе, Ашхабада, Баку, Алма-Ати, Риги. Через двадцять три роки у 2007 році проведено Свято рідних мов. Учні національних меншин вільно та гордо говорити, співати рідними мовами. Оскільки школа була з російською мовою навчання, то здобували середню освіту дітей різних національностей: грузини, вірмени, азербайджанці, білоруси.
До 1100-річчя Полтавської битви в школі створено Музей міста, де зібрано документальні матеріали, фотографії Полтави минулої та сучасної. На високому рівні виховна робота. Щорічно проводився конкурс військово-патріотичної пісні, запрошували ветеранів. За традицією, в кінці травня – творчий звіт для учнів та батьків.
З 2009 року керівник навчального закладу Ірина Миколаївна Полтавець. У роботі школи раціонально поєднано традиції та інновації, сформульовано нові підходи, використано технологію адаптованого управління, для підвищення ефективності та результативності запроваджено систематичне вивчення перед досягненнями педагогічної науки та досвіду. Відзначено висококваліфіковану роботу вчителів: Бардаченко Л.Т., Безродної Н.С., Пашолки В.М., Пашолки В.Ф., Жовтої Т.І., Урбанович А.М., Ольшанської С.М., Клуннік І. М., Олешко О.В., Любої С.О., Колотій О.В.
Завдяки ефективно організованій роботі зі здібними та обдарованими учнями навчальний заклад щороку має велику кількість призерів олімпіад із базових дисциплін, творчих конкурсів, фестивалів, акцій. Учениця Майборода Тетяна у 2015 році здобула перемогу (І місце) у ІV етапі Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури і отримує стипендію ім. Т.Г.Шевченка, ІІ місце у ІV етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім.Т.Г.Шевченка (2016 р.).
Висока ефективність у педагогічній діяльності досягнута на базі наукової організації праці педагогів і, за рахунок вдалого використання особистих якостей кожного працівника та створених оптимальних умов для підвищення якості навчально-виховної роботи. Педагогічний колектив перебуває в постійному творчому пошуку, що сприяє проведенню конкурсів, відкритих уроків та позакласних заходів.
На сучасному етапі педагогічний колектив працює над проблемою: «Розвиток життєвих компетентностей учнів».
Пріоритетні завдання школи: реалізація основних положень особистісно-орієнтовного підходу до навчання та виховання; цілеспрямована спільна робота педагогічного та учнівського колективів над підвищенням рівня навчальних досягнень учнів з усіх навчальних предметів; вивчення і творче впровадження в практику навчання і виховання учнів педагогічних інновацій вчителів України; робота над удосконаленням уроку як ідеальний розвиток творчої особистості вчителя і учня та як основа формування ключових компетентностей школярів; робота зі здібними та обдарованими дітьми.
У 2016 році в навчальному закладі працює 38 учителів. Вищої кваліфікаційної категорії – 16, вчителів із званням методиста – 10 , старшого вчителя – 2 .
У школі 19 класів, кількість учнів – 540. Навчання ведеться українською мовою. Працюють гуртки: вокальний, театральний, хореографічний, екологічний, ЮІР, інтелектуальний, військово-патріотичний.
Школа підтримує активні ділові зв'язки з професійно-технічними ліцеями, коледжами, співпрацює з ПНПУ ім. В.Г.Короленка, ПНТУ ім. Ю.Кондратюка.
Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 виховала не одне покоління, досягненнями яких пишеться рідне місто, Україна, світ. У час випускників школи були такі відомі особистості:
Лобойко Борис Григорович – фізик, спеціаліст у сфері експериментальних досліджень фізики швидкопротікаючих процесів, розробок та дослідження високоенергетичних (вибухових), доктор технічних наук (1988), професор Академії з питань безпеки, оборони і правопорядку (2000), Заслужений діяч науки РФ (1998) , лауреат Державної премії СРСР(1983) і РФ (2002), нагороджений знаком «Ветеран атомної енергетики та промисловості» (1999).
Фінкель Леонід Самойлович – прозаїк, драматург, громадський діяч, відповідальний секретар Спілки російськомовних письменників в Ізраїлі, член Ашкелонської міської ради, радник мера з питань культури, письменник.
Онищенко Володимир Олександрович – ректор Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (з 2003 р.), доктор економічних наук, депутат Полтавської обласної ради 6 звернення за одномандатним виборчим округом (м. Миргород, 2010), голова Експертної ради з економіки Акредитаційної комісії ( 2011). ). ). ). ), Президента Полтавського територіального відділення Малої академії наук України (2013), голови ради ректорів ВНЗ III-IV рівнів акредитації Полтавського регіону, Заслужений працівник освіти України (2009), нагородний знак «Петро Могила» за вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки. України (2007), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2012).
Посилання: http://pntu.edu.ua/uk/
https://uk.wikipedia.org/wiki/Онищенко_Володимир_Олександрович
Кондратюк Микола Кіндратович – український оперний тано-концертно-камерний співак, педагог, музично-громадський діяч, професор, академік Міжнародної педагогічної академії країни СНД, Верховної Ради УРСР 9-10-го кликань, народний артист, лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка;
Сумська Ольга В'ячеславівна (22.08.1966, м. Львів) – українська акторка. Народна артистка України (2009), лауреат Національної премії України ім.Тараса Шевченка (1966), телеведуча, провідна акторка Драматичного театру ім. Івана Франка.
У 1987 р. закінчила акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (майстерня Н. Н. Рушковського).
1988-2006 рр. працюючим актором в Київському Театрі російської драми імені Лесі Українки. Зніматися в кіно почала ще в студентські роки.
Перша роль у кіно – «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1983). Велика популярність Ользі Сумській принесла свою роль Роксолани в серіалі «Роксолана». 1997-2008 – ведуча програми «Імперія кіно» на телеканалі «1+1». 2009 – ведуча каналу «Інтер» (програми «Ранок з «Інтером» і «Місце зустрічі»). Крім серіалу «Роксолана», який став візитівкою актриси, Ольга Сумська знялася в 55 картинах. Лауреат кінофестивалю «Созвездие» (Росія) за виконання кращої жіночої ролі у фільмі «Голос трави» (1994).
Лауреат премії Best Ukrainian Awards у номінації «найкраща актриса» (2006).
Література: Знаменитості України. Сумська Ольга В'ячеславівна
Lichnosti.net
Ukrfoto.net
Виноградець Дмитро Миколайович – український плавець, майстер спорту України міжнародного класу, дворазовий паралімпійський чемпіон 2008 року (Пекін); багаторазовий призер Літніх Паралімпійських ігор 2008р.; 08.04.2016 р. на Х Всеукраїнській церемонії нагородження «Герої спортивного року – 2015» у номінації «Сильний дух» для спортсменів-інвалідів визнали кращим; на XIVПараллімпіаді-2016 у Ріо-Де-Жанейро здобув золоту медаль, встановивши рекорд Європи, пропливши дистанцію 50 м на спині (44:94).
Катулевич Оксана – майстер спорту, дворазовий бронзовий призер кубка СНД, кращий бомбардир Кубка світу серед клубних команд (2006 рік), дворазова володарка Кубка України, п'ятиразова чемпіонка України, дворазова володарка Кубка світу серед клубних команд (обидва турніри відбулися в Бельгії), найкращий бомбардир Кубка світу серед клубних команд (2006), тренер з футзалу в ДЮСШ ім. О. Бутовського (з 2010 р.).
Гідно доповнити цей список плеяди науковців, видатних лікарів, громадських діячів, професорів, докторів наук: Миронець Б.Ф. – провідний конструктор АНТК ім. Антонова; Скрипніков П.М. – доктор медичних наук (2003), професор (2005), нагороджений відзнакою «Відмінник освіти України» (2004); Скрипніков А.М. – доктор медичних наук (2001), професор (2003), завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології, Відмінник освіти України (2001), Премія ім. академіка В. п. Протопопова (2003); Весніна Л.Е. – доктор медичних наук (2006), професор (2009), Тиртишников О.І. – доктор технічних наук, Іщейкін К.Є. – доктор медичних наук (2010), професор (2013), народний депутат України 8-го звернення (2014).
Педагоги пишаються випускниками, які захистили докторські дисертації зробили вагомий внесок у розвиток сучасної науки.
